Реєстрація банків: проблеми законодавчого регулювання
Костюк Віктор
головний науковий консультант апарату Верховної Ради України
доцент факультету правничих наук НаУКМА, к.ю.н., доцент,
для ЮГ «Фінанси Бізнес Страхування»
Невід’ємною складовою сучасної банківської системи є банки, оскільки саме вони, в силу виконання покладених на них функцій, забезпечують ефективне її функціонування, наповнюючи реальним змістом.
Принагідно зазначити, що з правової точки зору, банк є юридичною особою, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України (далі за текстом – «НБУ») здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Однак, діяльність банків в України, значною мірою зумовлене та пов’язане з наявністю чіткого законодавчого порядку їх створення та державної реєстрації, оскільки лише при цій умові вони будуть спроможними здійснювати банківську діяльність.
Законодавче регулювання процедури створення та державної реєстрації банків визначене та підставі Законів України від 20 травня 1999 року №679-XIV «Про Національний банк України» та від 7 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність» та інших нормативно-правових актів прийнятих на їх виконання.
За своєю суттю, державна реєстрація банку – надання банку статусу юридичної особи відповідно до вимог глави 3 «Державна реєстрація та ліцензування банків» Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Уповноважені засновниками банку особи подають НБУ для державної реєстрації такі документи:
- заяву про реєстрацію банку;
- установчий договір (крім державного банку);
- статут банку;
- рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;
- бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими НБУ вимогами;
- інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку, а у разі, коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;
- бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників – юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників – фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;
- відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
- копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється НБУ;
- нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;
- копію звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;
- відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.
Привертаємо увагу, що НБУ у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.
Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається НБУ не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів. При цьому, НБУ може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.
Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. НБУ видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою. Водночас, звертаємо увагу на те, що НБУ може відмовити в державній реєстрації банку у разі, якщо:
- порушено порядок створення банку;
- установчі документи банку не відповідають законодавству України;
- подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам закону чи нормативно-правових актів НБУ;
- у НБУ є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку;
- професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам НБУ.
Слід зауважити, що зазначений перелік має вичерпний характер. Про неповноту поданого пакета документів та/або про невідповідність професійної придатності та ділової репутації голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера НБУ зобов'язаний повідомити уповноваженим особам банку не пізніше місячного строку з дати подання документів. Про відмову у державній реєстрації банку НБУ приймає мотивоване рішення. Засвідчена НБУ копія рішення про відмову в реєстрації банку надсилається уповноваженій особі банку рекомендованимлистомабовручаєтьсяпідрозпис.
Відмова у державній реєстрації банку не може бути здійснена з інших підстав.
Очевидно, що докладне законодавче регулювання питань державної реєстрації банків сприяє чіткості у здійсненні такої процедури, уникнення певних протиріч. Водночас, певні непорозуміння виникли з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 15 травня 2003 року №775-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». За змістом цього Закону об'єднання громадян, благодійні організації, політичні партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом (частина третя ст.3), тобто йдеться, що при реєстрації банків мають діяти загальні правила реєстрації юридичних осіб. Зрозуміло, що з правової точки зору, є у наявності законодавча суперечність. У зв'язку з цим, неясно, як мають реєструватись банки. Не зважаючи на те, що на розгляд Верховної Ради України, неодноразово вносились законопроекти з приводу вирішення цієї проблеми, їх прийнято не було.
Виходячи із положень вирішення загальних засад вирішення правових колізій у даному випадку, принаймні до узгодження вищезазначених законів, до державної реєстрації банків мають застосовуватись правила Закону України «Про банки і банківську діяльність», які знайшли свою конкретизацію у Постанові Національного банку України від 31 серпня 2001 року №375 (за реєстр. у Міністерстві юстиції від 24.10.2001 року №906/6097) «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень».
Подальший розвиток банківської системи та банківського законодавства вимагає формування законодавчо узгодженої процедури державної реєстрації банків.
