Факторингові компанії як універсальний інструмент фінансування суб’єктів господарювання

В умовах сучасної економічної кризи брак ліквідних коштів у підприємств, зазвичай малого та середнього бізнесу, відчувається особливо сильно. У зв’язку з цим на практиці постає необхідність достатньо дешевого та ефективного залучення оборотних фінансових ресурсів. Найпоширенішим джерелом залучення таких фінансових ресурсів є короткострокові кредити, які надаються банками, проте короткострокове кредитування за сучасних умов видається «дорогим задоволенням». Основні недоліки короткострокових банківських кредитів полягають у високих відсоткових ставках та необхідності надання забезпечення, яке інколи може дорівнювати обороту підприємства.

Потреба у короткостроковому капіталі та висока вартість короткострокових банківських кредитів призвела до швидкого розвитку надання на ринку фінансових послуг України такої фінансової послуги як факторинг.

Хто може надавати фінансові послуги факторингу та що таке "факторинг"?

Фінансові послуги факторингу на ринку можуть надавати як банки, так і небанківські фінансові установи. Найбільш цікавими для дослідження факторингу видаються небанківські фінансові установи виключним видом діяльності яких є надання фінансової послуги факторингу, а саме факторингові компанії. Факторингові компанії – це, в першу чергу, фінансові установи, які повинні бути зареєстровані у Державному реєстрі фінансових установ та здійснювати діяльність, відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг".

На даний момент в законодавстві України відсутнє визначення поняття «факторингова компанія». Для того, щоб розібратися у тому, що таке факторингові компанії та яке їх місце на ринку необхідно, в першу чергу, визначити що таке факторинг як фінансова операція.

Визначення фінансової послуги факторингу надане законодавцем у статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до цієї статті, "факторинг - операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору".

Загалом під факторингом необхідно розуміти, різновид торговельно-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. Таким чином, в основі операцій факторингу лежить купівля факторською компанією рахунків-фактур клієнта на певних умовах.

Надання фінансової послуги факторингу відбувається на підставі укладеного договору факторингу. Відповідно до статті 1077 ЦК України, "за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)".

Аналізуючи вищенаведене визначення поняття "договору факторингу" не можна не помітити, що він передбачає відступлення права вимоги і фактично заміни боржника у зобов’язані, таким чином, можна зробити висновок, що факторинг як вид фінансової операції побудований на принципі цесії, але при цьому вони не є ідентичними. Так, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги, яке полягає в оплаті поставлених товарів, виконаних робіт або наданих послуг. Отже, при укладанні, зміні, розірванні, і оспорюванні договору факторингу сторони можуть керуватися як спеціальними нормами глави 73 ЦК України, так і загальними нормами щодо цесії, якщо вони ним не суперечать.

Факторинг є складною фінансовою операцією, в якій поєднуються елементи кредитування з посередницькими послугами.

Фінансове посередництво є одним із різновидів фінансових послуг. Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. (стаття 333 ГК України).

Економічна відмінність між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, у тому числі факторинговими компаніями, полягає в тому, що інші фінансово-кредитні установи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Банки ж є не тільки звичайними посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функцію.

Які операції може здійснювати факторингова компанія надаючи фінансову послугу факторингу?

Відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №231 від 03.04.2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

1) фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Операції фінансових установ з придбання іпотечних активів та/або набуття права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), які здійснюються з метою випуску іпотечних цінних паперів відповідно до статті 28 Закону України "Про іпотеку", статті 2 Закону України "Про іпотечні облігації", а також статей 16 та 31 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", є фінансовими послугами.

Під першим видом операцій, які включається до факторингу, є фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги. Фінансування (яке здійснюється факторинговою компанією) - це діяльність пов'язана з забезпеченням фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання на умовах передбачених договором факторингу. Фінансування по своїй сутті є більш широким поняттям, ніж кредитування, оскільки остання є одним із способів передання грошових коштів (фінансування). Так, кредитування - це надання грошових коштів на умовах повернення, платності та строковості, при цьому зобов'язаним щодо повернення коштів за договором виступає особа, яка позичає кошти, натомість при факторингу зобов'язаним виступає боржник клієнта, якому було надано комерційний кредит, а гроші за договором факторингу у розпорядження отримує безпосередньо клієнт. Під факторингом як однією з форм здійснення фінансування суб’єктів господарювання, необхідно розуміти непряме фінансування, оскільки воно здійснюється через фінансового посередника факторингову компанію, тоді як, наприклад, комерційний кредит за рахунок якого відбувається фінансування є прямим фінансуванням, оскільки передбачає фінансування одного суб'єкта господарювання, який не надає фінансову послугу посередництва, іншого у процесі здійснення господарської діяльності.

Фактично таке фінансування клієнта здійснюється факторинговою компанією під відступлення факторові своєї грошової чи грошових вимог з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Така операція повністю відповідає положенню ч.2 ст. 1078 ЦК України.

Другий вид операцій факторингу передбачає набуття відступленого права грошової вимоги. На мою думку, така операція передбачає набуття у власність такої грошової вимоги. Так, якщо перший вид факторингових операцій передбачає фінансування під забезпечення грошового зобов'язання, при якому фактор надає клієнту 60-90% розміру зобов'язання до моменту його погашення та повертає остачу після погашення з вирахуванням комісії та відсотків, то цей вид факторингових операцій передбачає остаточний викуп такого зобов’язання, фактично укладення договору цесії щодо предмету факторингу. При цьому після погашення зобов'язання остача не повертається.

Третій вид факторингових операцій передбачає отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта. Вид такої оплати повинен бути передбачений договором факторингу. Серед можливих способів оплати можна виділити: дисконтування суми боргу, розподіл відсотків, винагороди. Найбільш поширеним способом оплати є дисконтування суми боргу, тобто номінальна вартість права вимоги, яку компанія-фактор сплачує клієнту, зменшується на суму, що становить плату за фінансування. Останній вид операцій викликає ряд практичних запитань спричинених недосконалістю законодавства України.

Так, у сфері оподаткування відсутні спеціальні правила оподаткування факторингових компаній, які потребують вирішення. Наприклад, при здійсненні дисконтування суми боргу, дисконт не можна віднести до валових витрат, оскільки його не передбачено у переліку підстав, який, як відомо, є вичерпним, також він не є компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), що набуваються клієнтом, і не може бути визнаний відсотками по кредиту. Як наслідок, клієнт компанії-фактора змушений сплачувати витрати на надання фінансування в рамках факторингової операції з чистого прибутку.

За нормальних умов оподаткуванню податком на прибуток повинна підлягати різниця між витраченими факторинговою компанією коштами та отриманими, але у зв’язку з неурегульованістю цього питання з законодавстві факторингова компанія повинна керуватися загальними правилами оподаткування. А загальні правила передбачають, що всі суми, які надходять до фактора, мають бути визнані її валовим (оподатковуваним) доходом, якщо до цього виду доходів не встановлено відступ від правил. Для факторингу жодних винятків законодавством не передбачено.

Також зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Зазвичай фінансування супроводжується такими додатковими послугами як: управління ризиками; управління дебіторською заборгованістю; консультаційні послуги.

Висновки

1. В сучасних умовах стану економіки суб’єкти господарювання потребують постійного поповнення оборотних коштів. На противагу дорогим короткостроковим кредитам на ринку з’являються нові фінансові послуги спрямовані на задоволення цих потреб суб’єктів господарювання. Найбільш недослідженим та перспективним з них є факторинг.

2. Фінансові послуги факторингу можуть надавати банки та фінансово-кредитні установи, у тому числі факторингові компанії. Найбільш доцільним та правильним, на мою думку, під факторинговою компанією розуміти, фінансову установу, яка здійснює в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, операції з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

3. Факторинг - це вид фінансового посередництва, який здійснюється банками та іншими фінансово-кредитними установами, та полягає у переуступці першим кредитором (клієнтом) прав вимоги боргу третьої особи (боржника) другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (клієнту).

4. До фінансової послуги факторингу відносяться наступні операції:

1) фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

4) операції фінансових установ з придбання іпотечних активів та/або набуття права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитів (позик).

Матеріали підготувала

Вікторія Ковальчук
юрист «ЮГ«Фінанси Бізнес Страхування»